Не певен про що пишу. Припустимо, що про рекрутерів.
Так склалось, що останні декілька років я дуже часто отримую пропозиції поспілкуватись про зміну роботи.
Практично всі ці пропозиції складаються з двох частин.
- Опис позиції
- Розмір зарплатні.
Ви мене спистаєте -- що ж мені не так?
Не знаю. Може, мені не вистачає людяності в цьому процессі.
Я не вважаю, що все що людині треба від роботи то є гроші.
Звісно, вони мене теж цікалять. Але значно більше мене цікавлять люди. Живі люди і їх відношення одного до іншого і до цієї роботи.
Сьогодні постукалась до мене ще одна пані рекрутер. І в її меседжі було більше людяності. Це було приємно.
Сама те, що я колись 2.5 роки тому побачив людину в простому описі позиції мене і привело тоді до зміни роботи. 🙂
І поки що я її так і не хочу міняти. Мені подобаються люди з якими я працюю.
Comments (2)
Менеджерские собеседования позволяют получить неплохое представление о рабочем месте (причём сами собеседующие зачастую не понимают, что они выдают своих тараканов). Но долго
А у мене думка майже протилежна. Мене в роботі перш за все цікавлять гроші. Запропонуйте мені вдвічі більше, ніж у мене є зараз - і мені начхати на все інше. Я ж хрюшу бачу двічі - коли розглядаю вакансію, і коли звільняюсь.